14 - 16 серпня у Львові відбудеться Фестиваль миттєвого мистецтва. Його проведуть у Палаці культури імені Гната Хоткевича. Кореспондентка 032.ua зустрілася зі заступницею директорки установи - Діагною Ігнатенко та дізналася більше про організацію події, що цікавого представлять відвідувачам та яких змін зазнав Палац за останні два роки.


- Діано, розкажіть нашим читачам трохи про себе: звідки родом, де навчалися, як давно працюєте у Палаці Хоткевича?

- Я взагалі з Полтавської області, приїхала до Львова вчитися. Навчалася у Львівському національному університеті імені Івана Франка на філософському факультеті. Я культуролог, маю фахову освіту, тож дуже логічно, що працюю у Палаці культури. Сюди я потрапила у кінці липня 2018 року і з серпня почала працювати. За два роки, починаючи з керівника історичного гуртка, стала заступницею директорки. Обов’язки дуже різні: крім координування всієї команди, а це більше 70 працівників, є і більш креативна частина - нові проєкти й події, які у нас відбуваються. Основна діяльність - це приносити нові сенси і оновлювати Палац.

- Як виникла ідея започаткувати Фестиваль миттєвого мистецтва?

- Ця ідея виникла у мене ще два роки тому. Ми думали про те, що нам потрібен щорічний проєкт, який би реалізовувався у Палаці. Ми хочемо пропонувати унікальні речі, щоби люди розуміли, чому вони мають прийти саме сюди, а не у будь-яке інше місце. Так у певних розмовах народилася істина, що це може бути фестиваль такого формату.

- Чим відрізнятиметься фестиваль у Львові від аналогічних подій, які бували у інших містах?

- Такого формату як у нас більше ніде немає. Я не говорю, що немає фестивалів про імпровізацію. Вони є, звісно, і у Львові, у Києві, й у інших містах - про танцювальну, театральну чи музичну імпровізацію, пов’язану з джазовим напрямком. Ми ж натомість усі ці види імпровізації об’єднуємо і говоримо про те, що у нас є 5 напрямків мистецтва: крім театру, музики і танцю є ще література і візуальне мистецтво. У всіх цих напрямках є важливий компонент імпровізації, і саме ним ми об'єднуємо всю ідею фестивалю.

- А як розвивається імпровізація в Україні, можливо, Ви досліджували цю галузь?

- Насправді ми досліджували подієвість і те, які митці працюють з імпровізацією, бо це дуже нішевий продукт. Але, наприклад, актори, які займаються театральною імпровізацією, говорять, що це ледь не вершина майстерності. З одного боку здається, що імпровізувати легко: ти приходиш і робиш будь-що, але насправді це не так. Потрібно дуже багато перед тим готуватися і не стільки за сценарієм, як за певними правилами гри. Тому що в будь-чому є правила гри, але те, що відбувається саме зараз - унікальне й неповторне. В Україні імпровізацією займаються, і у Львові в тому числі. Усі наші учасники, які проводитимуть лекції чи майстер-класи, - усі зі Львова. 

- Чи складно було домовитися з учасниками щодо проведення подій?

- Дивлячись із ким. Хтось одразу погоджувався, бо не мав планів і це цікава тема для тих людей, хтось погоджувався згодом, хтось відмовлявся. Але відмовлялися не в силу того, що фестиваль або тема нецікава, а тому що зараз літо і люди хочуть відпочити. Через те, що тих людей не буде у Львові, вони не змогли долучитися, бо це буде офлайн-фестиваль на сцені Палацу Хоткевича. Ми будемо зберігати усі карантинні обмеження й перестороги, але фестиваль буде дуже камерний і дуже про взаємодію.

- Чи важко організувати подію в умовах карантинних обмежень?

- Важко, але не важче, ніж організовувати в інший час. Ти взаємодієш, робиш усі ті самі кроки плюс ще один - той, що стосується безпеки. У нас буде окрема людина, яка відповідатиме за безпеку, слідкуватиме за тим, щоб учасники й відвідувачі зберігали дистанцію, щоби всі обов’язково були з масками на обличчі, дезінфікували руки. Безпека для нас є на першому місці, саме тому ми скоротили кількість відвідувачів: на різних подіях буде від 20 до 40 людей максимум - саме для того, щоби максимально зберегти дистанцію й убезпечити людей, які хочуть до нас прийти, учасників та нас самих.

- Що цікавого буде на Фестивалі миттєвого мистецтва?

- На фестивалі усе буде цікаво, бо це щось таке, про що не говорять постійно, дуже точкове і рідкісне. Зокрема, мені було дещо складно знайти учасника, який теоретично розповість про візуальну імпровізацію, бо багато хто скоріше займається практикою. Так само і в інших напрямках: десь менше теоретиків, десь менше практиків, десь ще якісь перестороги є. Але загалом ми всіх людей знайшли і у нас будуть лекції про імпровізацію у візуальному мистецтві, у театральному та танцювальному. 

- У танцювальному - буде лекція Юлії Півторак, яка вивчала цей напрямок у Нью-Йорку. Будуть і практики, наприклад,  практика сторітелінгу від Ірини Снітинської або театральна практика від Ярослава Федорчука. Будуть і шоу-програми (в значенні “шоу” як показ) - ми це розуміємо як показ напрацювань тих митців, які працюють у цьому професійно, постійно. Буде танцювальна поезія від Contemporary dance space,  музично-візуальна частина з Марком Токарем - всесвітньо відомим музикантом. Він буде музикувати разом із групою “Гравіцапа”, там буде ще складова візуальної імпровізації - VJ-set від Олександра Пилипенка - усе це все разом буде створювати музично-візуальне шоу. 

- У неділю буде імпрошоу від групи Ma3gum разом із літературною складовою. Ma3gum є нашими друзями, вони кілька разів виступали у Палаці. Це буде таке шоу, де хлопці не просто будуть імпровізувати, а ми ще включаємо туди літературну складову: літературні дієвці тим чи іншим чином доповнюватимуть театральну програму. 

- Із фестивалю зможуть почерпнути щось нове тільки професіонали чи і аматори?

- Я би не ділила на категорії професіонали чи аматори, я би говорила про людей, яким тим чи іншим чином відгукується або певний напрямок мистецтва, або вони всі. Бо є зареєстровані учасники, які натиснули реєстрацію на всі лекційні події, на всі практичні, і ще й купили квиточок. Мене це тішить, бо я думаю, що їх цікавить напрямок імпровізації. Хтось вибирав - і це видно - цільово, лише імпровізації в певному напрямку, наприклад, у візуальному мистецтві.

- Фестиваль - це не лише про професіоналів і тих, кому це цікаво, але й про людей, які готові до відкритості, прямої комунікації й хочуть дізнатися більше про світ навколо й про себе особисто. Імпровізація - це завжди про відчуття часу і простору в даний момент, там де ти знаходишся. 

- На завершення хотілося би поговорити про саму будівлю Палацу Хоткевича, яка за останні два роки зазнала багато змін. Які у вас з’явилися цікавинки?

- Нарешті за ці два роки у нас з’явилися ті результати, які можна показати. Вони стосуються ремонтів і нового сенсового наповнення. Почнемо з банального, але для нас дуже важливого, - вбиралень. Ми капітально відремонтували вбиральні, тепер вони новенькі, чистенькі й комфортні. Ми говоримо про те, що хочемо приносити сюди якісь нові проєкти й події, відповідно залучати більше людей, і мусимо забезпечити їм крім гарного наповнення (події, проєкту чи фестивалю) ще й комфорт. 

- У нас є два проєкти, які були б неможливі без підтримки громадян. Перший проєкт - це Khotkevych Space, який переміг на Громадському бюджеті: нас підтримало більше 600 львів’ян і ми дуже з того тішимося, бо уже майже відремонтували ті приміщення, де тепер будуть ще більше подій і проєктів для мешканців Львова. Там можна буде провести свій час, прийти попрацювати, це буде відкритий простір, у якому буде зручно й комфортно, і завжди можна знайти щось для себе.

- Крім того є проєкт, який зараз реалізовується також за підтримки благодійників і доброчинців. Це проєкт першої молодіжної галереї у Львові - “ХотАртХол”. Ми виграли грант від House of Europe, але цього б не трапилося, якби ми не пройшли попередній етап спільнокошту, де майже 100 доброчинців підтримали нас не лише своїм голосом, але й своїми фінансами. Вони це зробили під час дуже жорстких карантинних обмежень, коли їхня підтримка була вдвічі важливіша, ніж у будь-який інший час. 

- Уже зараз видно, як змінився хол. Минулого року ми ще дуже мрійливо про це думали, а коли це бачимо сьогодні, нам дуже приємно, що є що показати. Ми щодня над цим працюємо, бо неможливо за один день зробити ремонт у пам’ятці архітектури, якою є Палац. Окрім творчої роботи, є ще багато технічної, підготовчої, документальної. Це усе робить велика команда. Дуже кльово, що вони усі залучаються і “хворіють” любов’ю до Палацу.

032.ua, Євгенія Пласконь