мультидисциплінарний митець та інноватор Інженер

Освіту здобував у Харківському технологічному інституті на технічному факультеті. У 1901 році, коли працював інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці, розробив власний проект дизельного поїзда, тобто на 30 років раніше від американського аналогу.

Фольклорист

Цікавість до історії свого краю, фольклору, української літератури в Хоткевича простежувалась під час навчання в училищі. Він писав наукові праці про українську музику, театр, кобзарське мистецтво тощо. Пізніше часто виступав з лекціями про народні інструменти, кобзарів та бандуристів, які сам і організовував.

Театрознавець

Театральна діяльність Хоткевича розпочалась ще у студентські роки. У 1895 році він організував сільський театр у Деркачах на Харківщині. Пізніше керував театром у Харкові, з яким гастролював Слобожанщиною. У 1903 році Хоткевич створив перший в Україні робітничий театр, з яким впродовж трьох років поставив більше 50 вистав українською мовою. Під час еміграції на Івано-Франківщині у селі Красноїлля заснував Гуцульський театр.

Драматург

Спеціально для Гуцульського театру Хоткевич написав п'єси «Довбуш» (1909), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) тощо. З інших драматичних творів Хоткевича слід зазначити «На залізниці» (1925), історичну п'єсу «О полку Ігоревім» (1926) і тетралогію «Богдан Хмельницький» (1929), «Переяслав».

Письменник

Першою ластівкою у літературній діяльності митця було оповідання «Грузинка», опубліковане у львівському журналі «Зоря». Хоткевич написав чимало прозових творів, проте найвизначнішим його досягненням є романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911). Окрім цього, він створив понад десяток кіносценаріїв.

Підприємець

Видавнича справа була однією із мрій Хоткевича. Перші спроби у цій ниві чоловік здійснив ще в студентські роки. Згодом створив видавництво «Видано ВС.І.Гуртом», хотів публікувати твори українських письменників, поширювати їх, однак саме з добором літератури виникло багато проблем. Колеги по перу, наприклад, Леся Українка, Ольга Кобилянська, не підтримали ініціативу, бо вважали принизливим публікуватись у видавництві Хоткевича через непрофесійність. Тим не менш Михайло Коцюбинський таки виявив толерантність і демократизм й надіслав Хоткевичу для продажу п’ятдесят примірників своєї книжки «Дорогою ціною».

Перекладач

У доробку Хоткевича, окрім власних творів, ще низка перекладених. У період радянської окупації він переклав Шекспіра («Ромео та Джульєтта» тощо), Мольєра, Шиллера, Гюґо, роман польського письменника К. Тетмайєра «Легенда Татр».


Редактор

У січні 1913 Гнат Хоткевич був редактором літературного журналу «Вісник культури і життя».

Кіноактор

Гнат Хоткевич мав досвід і в кінематографі. У 1937 році він зіграв роль кобзаря Кирика у фільмі «Назар Стодоля».

Музикант

Професійно володіючи навиками співу та гри на скрипці й фортепіано, особливу любов серед музичних інструментів у Хоткевича була до бандури. Опановувати інструмент музикант розпочав, коли йому було 19. Навчання давалося легко, тому після недовгого часу він як бандурист-соліст об'їхав майже всі великі міста України. Згодом навіть створив свою так звану Харківську школу гри на бандурі, а також видав низку педагогічної літератури для бандури «Підручники гри на бандурі» (1909, 1929, 1930, 1931), «Короткий курс гри на бандурі» й уклав низку композицій і обробок народних пісень. Впродовж 1928–1931 керував Полтавською капелою бандуристів, для якої створив насичений репертуар. Колектив під його керівництвом досяг колосального успіху і отримав контракт на гастролювання Північною Америкою. З 1998 року в Харкові раз на три роки проводиться Міжнародний  конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. У конкурсі беруть участь бандуристи, співаки, цимбалісти, сопілкарі, домристи, кобзарі. У Канаді й Австралії й тепер існують капели бандуристів названі в честь Хоткевича.

Композитор

У доробку музиканта приблизно 600 музичних творів: романси, хори, струнні квартети, твори великого формату для бандури та оркестру бандур тощо. Багато його композицій сьогодні вважають народними, до прикладу, «Поема про Байду», «Буря на Чорному морі», «Нечай», «Про смерть козака бандуриста» та інші. Чимало творів Хоткевича були опубліковані за його життя, та в 1931 році радянська влада  їх заборонила і виключила з виконавської практики.